29 січня виповниться 94 роки події, яка увійшла в історію як «Бій під Крутами». Того дня на залізничній станції біля однойменного селища за 130 кілометрів від Києва кілька сотень захисників Української Народної Республіки чинили опір кількатисячній більшовицькій армії Михайла Муравйова. У радянські часи цей бій замовчували. А у роки незалежності історики ламають списи щодо значення цієї історичної події.

Бій під Крутами тривав близько п’яти годин і закінчився поразкою українських загонів. Деякі історики у цьому зв’язку констатують марність зусиль українських курсантів, студентів, гімназистів чинити опір загонам більшовиків. Мовляв, ці кілька сотень захисників УНР використали як «гарматне м’ясо».

Із такою оцінкою подій січня 1918 року не погоджується історик, політолог Олександр Палій. Він дотримується думки, що бій під Крутами є своєрідним аналогом битви при Фермопілах.

Мається на увазі оборона греками 480 року до н. е. Фермопільського гірського проходу від перської армії царя Ксеркса, яка вторглася у Грецію. Перській армії у 200–250 тисяч вояків протистояло до 7700 греків. Зрештою, перси перемогли греків. А про битву трьохсот спартанців під командуванням царя Леоніда з багатотисячною армією персів при Фермопілах американський режисер Зак Снайдер зняв 2007 року художній фільм, який приніс чималі касові збори.

Олександр Палій стверджує, що аналогія із битвою при Фермопілах для бою під Крутами є доречною.

«Аналогія напрошується сама собою. Співвідношення сил під час обох подій свідчить про це», – вважає Олександр Палій.

Він наголошує, що бій під Крутами – далеко не єдиний епізод війни за Української державу з 1917 по 1926 роки, коли ті, хто протистояв більшовикам, виявляли мужність.

Незнана епоха

«Ми не повинні у дослідженні тих подій зациклюватися на одній-двох-трьох яскравих епізодах. Тому що там був велетенський повстанський рух, який відбувався на всій території тодішньої України. Такі повстанські осередки були практично у кожному селі. Я дуже хотів би подякувати у цьому сенсі Василеві Шкляру. Він справді піднімає цю незнану епоху, про яку дуже довго люди боялися говорити», – каже Олександр Палій.

Меценат, підприємець Микола Шкурко народився у селищі Крути Ніжинського районі на Чернігівщині. Він допомагає створенню музею селища, сприяє збереженню пам’яті про бій під Крутами. Микола Шкурко згадує, що інтерес до цього бою земляки стали виявляти з січня 1990 року, ще за СРСР, усупереч опору тодішньої влади.

«Тоді я був керівником Товариства української мови імені Шевченка, і до нас приїхали студенти зі Львова й привезли березовий хрест. І тоді вперше широко вшанували пам’ять героїв Крут. Водночас з’явилася інформація у тодішній пресі, де цих студентів звинувачували у недопустимих діях», – розповідає Микола Шкурко.

У незалежній Україні 29 січня політики щороку згадують про героїв Крут. Чергові спроби використання цієї події у своїх електоральних інтересах очікуються і року нинішнього.