 Процес, який на цей момент відбувається в Україні, підпадає під дію 22 статті Конституції і суперечить їй: "при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод".
Зупинити антиконституційний процес може тільки національний рух. Вже тепер відбуваються як протести з боку окремих організацій (наприклад, проти прийняття закону 2450), так і об'єднання рухів в загальноукраїнському масштабі (рух "Стоп цензурі").
Ці протести можуть бути ефективними лише за умови взаємодії (так у 2004 "журналістська революція" виявилася ефективною, ставши частиною Помаранчевої).
Подібний рух має потужну інформаційну складову, і, насамперед, здійснюється в інформаційному вимірі, який в сучасних умовах є визначальним (так російська сторона програла першу чеченську кампанію в інформсередовищі; так у 2004 українська влада програла опозиції).
Якою мовою суспільство буде обговорювати процеси, що відбуваються, і які моделі будуть задіяні, - визначить вектор руху суспільства.
Отже, вирішальні події відбудуться в інформаційному просторі і хто матиме в ньому перевагу й ініціативу, отримає результат на свою користь в остаточному підсумку.
Інформаційний простір форматується в різний спосіб. Як показав досвід 2004 року, модель "мережа ЗМІ - населення", де громадяни пасивні, програє моделі, де громадяни активні (журналісти, опозиційні політики, організації третього сектору, приватні підприємці, що виступають акторами інформаційного поля і комунікують через Інтернет, мобільний зв'язок, влаштовуючи маніфестації, флеш-моби, тощо).
Створення статті експертом - розміщення на сайті - самостійна роздруківка і вивішування в публічному місці - обігрування в театралізованій формі або в флеш-мобі - зйомка на мобільний - переказ знайомому - розміщення на сайті звіту про акцію - коментар експерта - інша стаття іншого експерта (розростання) - все це точки інформаційного поля, яке децентралізовано твориться самими громадянами.
Децентралізоване інформаційне поле вимагає відповідної інфраструктури.
Ідеальний "заряд" інформації для подібного інформаційного поля має відзначатися трьома характеристиками: концептуальним навантаженням; оперативністю; креативністю. З цього випливає кооперація трьох спільнот: інтелектуалів, громадських активістів і (умовна назва) creative-активістів, "креативщиків" і журналістів, спільноти, що виступає комунікатором між двома першими.
По суті, це означає створення явочним порядком суспільного мовлення, але не як мовлення для суспільства, а як мовлення самого суспільства; скоріше не ЗМІ, а ЗМК (комунікації).
Як елементи такої інфраструктури, що вже реалізовані, можна розглядати сайт "Телекритики", що забезпечує комунікацію журналістської спільноти, сайт "Майдан", який можна описати як середовище комунікації громадських активістів з низьким бар'єром доступу і сайт "Української правди" як майданчик найбільш динамічних публічних дискусій між експертами.
Порядок денний цього суспільного мовлення: нація, яка самоорганізується в протестних акціях, утверджуючи свою гідність. Дискусії інтелектуалів, визначення наявних і вірогідних ризиків, форуми активістів, звіти (текстові, аудіо- і відео-) про акції спротиву, театралізовані акції, флеш-моби; інтерв'ю з відомими діячами і звичайними учасниками подій і так далі.
Ключовий момент: чи виграли, чи програли учасники опору в даному моменті - вони зробили це гідно. Екологи і правозахисники гідно трималися в Харкові; необґрунтовано звільнений суддя не здається, а збирається відстоювати своє право у суді; високий військовий чин пішов у відставку через незгоду з антинаціональним курсом керівництва; молодіжні організації у Львові провели театралізовану акцію, що дотепно висміює уявлення влади про ідеальну" маніфестацію - все це гідно.
По суті, відбувається відбір моделей реалізації гідності для нації. (Популярний ролик про харківські події, де крупним планом видно обличчя хлопця, який не став злізати з дерева, коли їх стали пиляти: на цьому обличчі немає страху. Не з істерики, а з спокійного розуміння, що робиш гідну справу, і право на твоїй стороні.
По Україні таких більш ніж досить - треба лише побачити одне одного).
Отже, гідно висловлюватися - гідно поводитися - гідно жартувати. Поділ проводиться між гідним і негідним, а не між владою/опозицією, що серед іншого мобілізує владу до стриманості у заходах і полегшує пошук точок дотику у домовленостях.
В соціологічному плані ключовим для модернізації нації є середній клас. З 2004 року, коли він виступив рушійною силою "помаранчевого" протесту, відбувалося не лише його кількісне зростання, а й поширення в суспільстві властивих йому горизонтальних структур, що означає визнання прав і свобод, діалогічність стосунків суспільних сил, толерантність.
Ці якості утверджувалися як загальноприйняті норми й стандарти, поступово набуваючи характеру навичок і звичок (що природно, оскільки середній клас складає основу в розвинених європейських демократіях, на об'єднання з якими націлена Україна).
Самі представники влади, відчуваючи спротив своєму нинішньому курсу, заговорили про те, що склалася нова "помаранчева" генерація. Ця генерація, яку можна назвати генерацією Майдану, і є мобілізаційним ядром національного руху: вона мотивує середній клас, він мотивує суспільство.
Іншими словами, генерація Майдану є спільність тих, хто сьогодні власними зусиллями винаходить і опрацьовує моделі гідної поведінки в публічному просторі, що задає планку, нижче за яку нація не повинна опускатися.
Загальнонаціональний рух опору не вичерпується опором чинній владі. Він має завершитися укладенням пакту еліт, яким були б закріплені безперешкодний розвиток горизонтальних структур і сприяння їм з боку держави, що є визначальним для успішності модернізації і євроінтеграції України.
Відсутність такого пакту зумовила половинчастість успіху рухів 1991 і 2004 років.
Взаємодія спільнот журналістів, інтелектуалів, громадських і creative-активістів за підтримки модернізаційно налаштованих кіл бізнесу і професійних політиків, що належать до тієї ж генерації Майдану, має охоплювати весь проміжок часу від координації акцій протесту до укладення пакту еліт.
Найближчими кроками в поєднанні цих зусиль може стати, по-перше, інтеграція інформаційних ресурсів (в тому числі, у вигляді посилань на своєму сайті на найбільш рейтингові публікації дружніх сайтів - умовно кажучи, відвідувач сайту "Телекритики" бачить колонку з посиланнями на найбільш актуальні матеріали "Майдану" і УП й навпаки), завдяки чому громадянин має можливості, вже наближені до майбутнього порталу суспільного мовлення.
По-друге, переговори між лідерами спільнот журналістів (які вже об'єдналися в рух), громадських активістів, інтелектуалів, creative-активістів для координації дій.
Мережа природним чином породжує мережі. По суті, подібний інформаційний ресурс виступає середовищем, в якому могли б утворюватися нові малі мережі та майданчики обговорень (як приклад, два відвідувачі з Рівного, які не знають один одного, можуть зустрітися на сайті в коментарях до матеріалу, або через створення форуму з важливого для обох питання, і започаткувати нову малу мережу на місцевому рівні).
Очевидно, що такі переговори між лідерами спільнот можуть незалежно проходити і на регіональному, місцевому рівні, супроводжуючись створенням майданчиків обговорень у блогосфері, в такий спосіб творячи нові джерела громадської думки нації.
(Ключовим, на наш погляд, є, повторимо, поєднання зусиль інтелектуалів, громадських активістів, creative-активістів, журналістів. Як написано на ратуші одного європейського міста - разом ми знаємо більше, ніж окремо).
Створення такої мережі суспільного мовлення дозволить природним чином поступово переходити від першого пункту порядку денного: самоорганізація нації в протестних акціях до другого: пакту еліт.
Чинник часу є одним з принципових: на цей момент в суспільстві не забутий досвід вільного існування. Прийняті теперішньою владою закони, що суттєво обмежують права і свободи громадян, ще не стали повсякденною практикою, їх легше відмінити, або забезпечити їх незастосування, де факто, через суспільний тиск.
Важливою є також близькість моменту проведення місцевих виборів, що супроводжується підвищенням уваги суспільства до ринку ідей, і за умови пропозиції конкурентоздатного продукту у вигляді артикуляції національного порядку денного, суспільство здатне самоорганізуватися на цих позиціях і чинити консолідований тиск на владу, навіть за відсутності на першому етапі великих партій, які б обрали це за свою програму.
Висновки
Зупинити антиконституційний процес здатен лише національний рух. Вирішальні події відбуватимуться в інформаційному полі, яке децентралізовано твориться самими громадянами.
Це означає створення явочним порядком суспільного мовлення як мовлення самого суспільства, що передбачає взаємодію спільнот інтелектуалів, громадських активістів і creative-активістів ("креативщиків"), комунікатором між якими виступають журналісти.
Його порядок денний: нація, яка самоорганізується в протестних акціях, утверджуючи свою гідність. Ключовий актор цього мовлення - генерація Майдану, навколо якої організується середній клас, а через нього нація в цілому.
Цей рух має завершитися укладанням пакту еліт.
Взаємодія спільнот журналістів, інтелектуалів, громадських і creative-активістів (і далі бізнес- і політичних кіл) має охоплювати весь проміжок часу - від координації дій під час протестних дій, до укладення цього пакту.
Це передбачає переговори між лідерами цих спільнот, також з огляду на інтеграцію інформаційних ресурсів за моделлю порталу суспільного мовлення. Подібні переговори й кооперація можуть незалежно від національного відбуватися на регіональному рівні.
Принциповим є момент оперативності дій, а одним з проміжних критичних пунктів - момент найближчих місцевих виборів.
Едуард Щербенко, провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені Івана Кураса НАН України, кандидат філософських наук, для УП |
