Минуло вже більше 5 років з того дня, коли давня подруга моєї дружини – парафіянка храму, що належить УПЦ МП (ФСБ), здивувала нас твердженням: Тепер ви – помаранчеві будете у нас храми відбирати!!! Ми як могли заспокоювали знервовану куму і переконували, що демократична влада, на чолі з всенародно обраним президентом і думки не має утискати вірних будь-якої релігії або будь-якого патріархату. Сьогодні вже сам маю великі сумніви і щодо демократичності новосформованої влади, і щодо всенародної обраності діючого президента, і щодо гарантованості збереження статус-кво у міжконфесійних стосунках в Україні.
Нещодавно один з дописувачів TWITTER’a зазначив, що місяці, коли у владного керма опинилася злагоджена команда зі специфічним минулим, нагадують не відновлення вертикалі влади і наведення порядку, а окупацію.
Наразі окупація вже відбулася в царині державного управління, гуманітарній сфері, триває наведення окупаційного порядку в економіці. На часі у «нової влади» вирішення духовного питання, а саме об‘єднання всіх православних церков в Україні в єдину помісну церкву, що стане втіленням мрії третього президента України. Буде лишень одна невеличка деталь, яка не дуже порадує Віктора Андрійовича: за задумом ідеологів влади «крепких хозяйственников», в Україні має постати «єдина помісна церква московського патріархату», про що ще минулого літа розповідав нам заїжджий московських піп Гундяєв.
Що мене підштовхнуло до таких «припущень»? – Неочікуваний лист у електронній поштовій скриньці. Адреса мені була незнайома, тому зібрався позначити, як спам, і видалити, але все ж таки відкрив та прочитав.
Анонімна група у своєму листі повідомила мені, що членам групи стало відомо про плани «московських духовних владик» відібрати невеличкий храм, що розташований в історичному центрі Києва, неподалік від Печерської Лаври.. Члени групи запропонували мені приєднатися до їх діяльності, яка полягає в підготовці силового спротиву спробам захопити зазначений храм. Як далеко зайде їх «силовий спротив», вони поки що не повідомили.
Вирішу я приєднатися до цієї групи прямої дії чи ні – це не так вже й важливо, це моя особиста справа. А ось справа суспільна, громадська полягає в тому, що можемо отримати серйозний факт релігійної нетерпимості, нерівності прав різних конфесій та міжконфесійного рейдерства.
До чого це може призвести, напевно розуміє більшість громадян України та й деяких сусідніх держав. А хто не розуміє, тому спробую пояснити.
Спроба втілення у релігійному житті країни гасла «Усьо будіт московський патріархат», а решта конфесій нехай забираються «за Збруч», матиме діаметрально протилежні результати, ніж ті, на які розраховують на сьогоднішній Банковій, на Луб‘янці, в Кремлі та у Даниловому монастирі.
Замість своєї «стабільності» проФФесіонали з краю териконів отримають нестабільність в самому центрі столиці, яку не вдасться «стабілізувати» жодною кількістю «беркутів», «православних братчиків» чи просто «спортсменів». Нестабільність триватиме і під час проведення фіналу Євро-2012, наочно демонструючи іноземним гостям України стан «керованої демократії і толерантності по-українські». Міжнародна спільнота, якій за великим рахунком начхати на Україну - аби стабільно газ московський помпувала, буде знервована острівцем нестабільності у царстві «реформ та стабільності».
Мовчазне сприяння влади захопленню цього храму московською церквою може бути сприйняте в деяких областях України, як сигнал влади на початок перерозподілу храмів та церковного майна. Маю сумнів, що результати такого «перерозподілу» порадують натхненників з Москви та Києва.
Для чого і для кого я все це пишу?
Перш за все я пишу для тих, кому існування маленької «не канонічно з‘єднаної» парафії на Дніпрових схилах чомусь заважає. Вчасно зрозумійте і запам‘ятайте назавжди: Храм – це не книгарня «Сяйво» і переможних ігор у маскі-шоу тут влаштувати не вийде. Я пропоную перед тим, як давати команду «ФАС!», порахуйте духовні і матеріальні плюси і мінуси такого рішення. Можливо варто порадитись з начальством на Луб‘янці – може йому видніше з площі Дзержинського?
Я пишу і для тих, хто збирається боронити Храм. Брати і сестри мої, будьте пильними, не піддавайтесь на провокації.
Я також пишу для тих українців, для яких міжконфесійні дискусії та неприязні (інколи) відносини є поза увагою.
Люди дорогенькі, прокидайтеся краще зараз в Україні, бо є ризик вже завтра прокинутись в Малоросійському федеральному окрузі.
Майдан
